Дієприкметники належать до однієї з основних частин мови і виконують функцію як прикметників, так і дієслів. Вони використовуються для характеристики або визначення особи, предмета або явища, а також вираження дії або стану. У 7 класі навчання української мови дієприкметники стають предметом окремого вивчення.
Правила використання дієприкметників включають у себе такі вимоги:
- Дієприкметник має збігатися з іменником у роді та числі;
- Дієприкметник може бути як передособований, так і ослівний;
- Дієприкметник перед іменником займається перше місце, після нього можуть йти прикметники інших видів;
- Дієприкметники мають приклади вживання у реченнях, що допомагають краще зрозуміти синтаксичне значення даної частини мови.
Наприклад, дієприкметники можуть вживатися для вираження як стану, так і дії. Наприклад, у реченні “Не бажаючи працювати, він лінувався цілий день” слово “бажаючи” виражає дію, а “лінувався” – стан.
Дієприкметники в 7 класі є важливою частиною вивчення української мови. Розуміння їх визначення, правил використання і прикладів у реченнях допоможе учням покращити власне мовлення і писемні навички. Ретельне оволодіння дієприкметниками дозволить учням виразно та правильно виражати свої думки та ідеї.
Визначення дієприкметника
Дієприкметники утворюються від дієслів за допомогою суфіксів -ений, -ений, -ний, -тий і мають жанрові і числові форми. Наприклад: уяв-лени-й, любле-ни-й, зробле-ни-й, читан-ий, писа-ни-й, ми-ти-й.
Дієприкметники можуть мати прикметникові ознаки, тобто ступені порівняння, наприклад: розумний, розумніший, найрозумніший.
Наприклад:
1. Хлопець, співаючи, йшов додому. Хлопцеві було весело.
2. Вирушили ми на пошуки золотого міста. Відправились ми з ранку.
3. Дівчинка, займана малюванням, не звертала уваги на сторонні розмови.
Правила використання дієприкметника
Основні правила використання дієприкметників:
- Дієприкметник утворюється від дієслова. Наприклад, від дієслова “читати” утворюється дієприкметник “читаючий”.
- Дієприкметник може мати форму чоловічого, жіночого та середнього роду, а також однини та множини. Наприклад, “читаючий” (чоловічий рід однини), “читаюча” (жіночий рід однини), “читаюче” (середній рід однини), “читаючі” (множина).
- Дієприкметник може виражати теперішній, минулий або майбутній час. Наприклад, “читаючий” (теперішній час), “прочитаючий” (майбутній час), “прочитаний” (минулий час).
- Дієприкметник змінюється за відмінками, числами та родами відповідно до ознаки, яку він виражає. Наприклад, “читаючий” (чоловічий рід однини), “читаючого” (чоловічий рід множини), “читаюча” (жіночий рід однини), “читаючій” (жіночий рід множини), “читаюче” (середній рід однини), “читаючого” (середній рід множини).
Дієприкметники часто використовуються для зміцнення описової частини пропозиції або для створення переходу між різними частинами тексту. Вони допомагають зрозуміти ознаку предмета або особи, яку автор хоче підкреслити або описати більш детально.
Приклади використання дієприкметника
1. На столі стояв готований обід.
2. Дівчина, одягнута в рожеву сукню, виглядає чарівно.
3. Розмовляючи по телефону, вона прибирала у кімнаті.
4. Вчора ми побачили знаходився у ремонті будинок.
5. Хлопчик, співавши пісню, бігав по вулиці.